11 грудня 2020 року у 5-В класі відбувся
Єдиний Всеукраїнський урок "Права Людини"
Мета: поглибити та розширити знання учнів про права людини та громадянина, ознайомити присутніх із Загальною декларацією прав людини, яка визначила основні міжнародно – правові стандарти прав людини , назвати і дати коротку правову характеристику про права людини, складовою частиною яких стала Загальна декларація прав людини. Ознайомити учнів із групами прав людини, вказати на обов’язкове їх дотримання всіма громадянами України, що є одним із конституційних обов’язків.
Сприяти вихованню правомірної поведінки, виховувати повагу та необхідність дотримання законів, прав та обов’язків.
Хід уроку
І. Організація уроку .
ІІ. Мотивація навчальної
діяльності учнів.
Асоціативний
кущ.
-
Як ми розуміємо поняття права людини? Які асоціації у нас
виникають?
Робота над
терміном:права людини – це можливості
людини існувати й розвиватися як
особистість, задовольняти свої потреби, здебільшого закріплені законодавством.
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку .
- Сьогодні на
уроці познайомимось з права та свободи людини і громадянина, які закріплені в
Конституції України, їх класифікацією та важливістю. Адже тема уроку звучить так: «Права людини»
ІV. Вивчення нового матеріалу .
Учитель.
Дві світові війнипринесли людству нечувані за масштабом трагічні
наслідки та грандіозні руйнування. І саме уроки війни дали розуміння того, що
права людини мають бути справою не окремого громадянина, й навіть окремої держави, а всього людства.
У 1945 р. було створено найбільшу і найвпливовішу
міжнародну організацію – Організацію
Об’єднаних Націй ( ООН) ,однією
з її держав – засновників була Україна (на той час УРСР). А серед перших
документів, які розробила ООН, був спеціальний документ, присвячений правам
людини. 10 грудня 1948 року на своєму засіданні в
Парижі Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав
людини.
Сам статут ООН є вихідним міжнародно – правовим
документом,в якому сформульовано принцип поваги до прав і свобод людини. Всі
держави, члени ООН, зобов’язалися заохочувати повагу до прав людини та їх додержання. Загальна Декларація прав людини має основоположне значення для міжнародної
регламентації прав і свобод людини. Вона проголосила всіх людей вільними та
рівними у своїй гідності і правах. Вона є першим міжнародним документом, в
якому найповніше викладено перелік прав
людини, що базується на 10 християнських заповідях, англійських,
американських і, насамперед французьких
законодавчих актах щодо прав людини. Загальна декларація прав людини складається
з преамбули та 30 статтей, що містять
основні права та свободи людини,які
можна розділити на громадянські, політичні, економічні, громадянські, соціальні
та культурні.
Що таке «преамбула»?
У
першій статті викладені загальні положення, на яких базується Декларація – невід’ємність прав на свободу та рівність,
природність прав людини.
У
другій статті сформульований принцип рівності й недопущення дискримінації щодо
прав і свобод людини.
Загальна декларація прав не є юридично
обов’язковим документом , проте відбиває
загальну домовленість народів світу і є моральним зобов’язанням для членів
міжнародного співтовариства. Це дає підстави використовувати Декларацію в
юридичному та політичному плані на міжнародному та загальнонаціональному
рівні. Декларація прав людини стала складовою частиною так званої Хартії
прав людини, до якої також увійшли два пакти, прийняті Генеральною Асамблеєю
ООН 16 грудня 1966 р. на розвиток Загальної декларації прав людини: Міжнародний пакт про громадянські, і
політичні права, та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні
права. На відміну від декларації пакт має обов,язкову силу для держав, які його
підписали.
Загальна декларація прав людини
Стаття 1. Всі люди народжуються вільними і рівними
в своїй гідності і правах.
Стаття 3. Кожна людина має право на життя, на свободу
і особисту недоторканість.
Стаття 7. Всі люди
рівні перед законом.
Стаття 13. Кожна Людина має право вільно
пересуватися і обирати собі місце проживання в межах своєї держави.
Стаття 15. Кожна людина має право на громадянство.
Стаття 17. Кожна людина має право володіти майном
як одноособово,так і разом з іншими.
Стаття 18. Кожна людина має право на свободу думки
і совісті і релігії.
Стаття 19. Кожна людина має право на свободу
переконання і на вільне їх виявлення.
Стаття 20. Кожна людина має право на свободу мирних
зборів і асоціацій .
Стаття 21. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною
безпосередньо або через вільно обраних представників.
Стаття 22. Кожна людина як член суспільства має
право на соціальне забезпечення.
Стаття 23. Кожна людина має право на працю,. На
вільний вибір роботи, на справедливі й сприятливі умови праці.
Стаття 24. Кожна людина має право на відпочинок і
дозвілля.
Стаття 25. Кожна людина має право на такий життєвий
рівень, включаючи їжу, одяг, житло,
медичний огляд і необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для
підтримання здоров,я і добробуту її самої та її сім,ї.
Стаття 26. Кожна людина має право на освіту.
Стаття 27. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства,
втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі.
Підсумки уроку.
Нині права людини є загальнолюдською цінністю. Вони
закріплені в міжнародно – правових документах. Серед найважливіших – Загальна
декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права,
Конвенція про права дитини тощо. Права
людини поділяються на кілька груп. Спеціальні міжнародні документи закріплюють
права дітей, як осіб, що потребують особливого захисту.
«Вчити право, щоб знати, знати, щоб жити достойно!».
Я гадаю, що ви зрозуміли значення девізу нашого уроку. Насамперед пам'ятайте: ТИ – ЛЮДИНА, ЗНАЧИТЬ МАЄШ ПРАВА. Але, щоб вміти себе захистити, треба мати певний багаж знань. Тому, я вважаю, що кожен із вас взяв із сьогоднішнього уроку щось корисне для себе.
